Приходжу в лікарню. Вдягаю маску вже на вході "масочний режим"... Швиденько надягаю халат і білі капці.
Йду на 3 поверх запитати завідуючого коли він буде оперувати синдактилію (заради того, щоб побачити таку операцію я й приїхала сюди).
Проходячи по коридору бачу шикарного лікаря: чорні брюки, гарне взуття, сорочка, краватка в смужку...
Я обожнюю смугасті краватки... Лікар на ходу вітається зі своїми колегами. Коли він проходить порз мене я протягую праву руку для потиску. Тисне і поспішає далі... Шикарний мужчина. Він мені подобається.
Вдягнувши хірургічний костюм йду до операційного блоку. Там список операцій на сьогодні.
У завідуючого холіцистектомія, але інтерн не хоче поступитись мені місцем на крючках...
Значить буду просто спостерігати... аутодермапластику. Цікаво.
Спеціально запрошували спеціаліста з іншої лікарні.
Поки чекала синдактилію запропонували подивитись на рану голови в приймальному відділенні.
Приходить хірург, дивимось знімки голови в ренгенкабінеті, запитую чи можна допомагати шити.
"Будеш шити. Раніше голови шила?". Чесно зізнаюсь, що ще не доводилось.
Обробляємо рану антисептиком. Місцево обезболюємо новокаїном.
Лікар заряджає нитку в голкотримач і подає мені.
Буре пінцет. Вколююсь де показали, виколююсь... Виходить перший шов.
Лікар зав"язує вузли...
Вже сама заправляю нитку в голкотримач.
Вколююсь і виколююсь ще раз - виходить другий шов... Все краї рани зіставлені.
На завтра домовились, що буду робити перев"язку...
